Робота психологічної служби

Особливу увагу психологічна служба приділяє соціально-психологічній адаптації першокурсників. Тому на початку кожного навчального року проводиться серія зустрічей з учнями нового набору та їх майстрами виробничого навчання. На засіданні ради учнівського самоврядування та на виховних годинах проводиться обговорення адаптаційних механізмів, динамічних процесів розвитку малої (академічної) групи, вікові психофізіологічні особливості першокурсників та психічні стани, які супроводжують адаптаційні процеси людини. Обговорюється та планується сумісна робота психолога з майстром та класним керівником щодо надання допомоги першокурсникам під час адаптації до навчання в училищі. Завдяки результатам соціально-психологічних досліджень виявляються учні, що потребують особливої уваги, з якими проводяться індивідуальні заняття, які будуються на виявленні первинних проблем, поглибленій діагностиці, обговоренні результатів тестування, наданні рекомендацій, порад, виробленні подальшої системи дій з виниклої ситуації. Кожен крок психологічної служби спрямований на згуртованість групи, налагодженість міжособистісних стосунків, на соціальзацію поведінки в конфліктних ситуаціях, на позитивне лідерство, а також на розвиток особистісних якостей та ін.).

Для визначення актуальних проблем та шляхів надання допомоги учням нового набору і педагогічним працівникам, психологічною службою кожного року проводиться психодіагностичне дослідження соціально-психологічної адаптованості першокурсників та опитування щодо труднощів, з якими вони стикаються протягом адаптаційного періоду.

Завдяки отриманим результатам соціально-психологічного діагностуваня виявляються труднощі, з якими щорічно зустрічаються учні нового набору, а саме:

1) навчально-організаційні труднощі: відсутність у студентів навичок самостійної роботи; відсутність у здобувачів освіти мотивації до навчання; пропуски занять.

2) комунікативних труднощів: непорозуміння з однолітками; взаємодії з викладачами; відсутність навиків порозуміння з батьками. Завдяки інтернету та постійному перебуванню в онлайн, студенти все більше втрачають навики спілкування. Спостерігається доволі швидка тенденція від «живого» спілкування до «німої переписки».

3) особистісної емоційної сфери учня, як учасника освітнього процесу: проблеми адаптації пов’язані з особистісними якостями учня (важкий характер, егоцентричність, конфліктність, сором’язливість, некомунікабельність та ін.)

В зв’язку з отриманими даними практичний психолог проводить на виховних годинах тематичні бесіди, а саме:

– «Адаптація та дезадаптація, її прояви та методи подолання»;

– «Психологічний клімат у групі (атмосфера у групі)»;

– «Толерантність і я»;

– «Я і колектив у якому навчаюсь»;

– «Спілкуємось без конфліктів .Конструктивне вирішення конфліктів»;

– «Мотивація до успіху» тощо.

Отже, результати досліджень засвідчують, що ефективність процесу соціальної адаптації залежить від організації освітнього процесу, психологічного комфорту особистості, ціннісних орієнтацій, рівня мотивації, взаємодії із учнями і викладацьким складом, самоорганізації і самоконтролю, комунікативних і організаторських здібностей, особистісних особливостей . Тому психологічна служба  бачить свою місію у наданні психологічної допомоги учням нового набору під час адаптації до навчання та майстрам виробничого навчання перших курсів у формі індивідуальних консультацій та групових занять (тренінгах) на виховних годинах.

Практичним психологом проведено серію тренінгів “Стоп булінг”, “Я старший – я сильніший”, “Упевненість у собі як показник успішності у майбутньому” для здобувачів освіти перших курсів . У ході занять за допомогою інноваційних методик учні мали змогу ознайомитися із поняттям дискримінації, булінгу, насилля та засобами протидії цим негативним суспільним явищам. Подібні заходи покликані формувати позитивний клімат у взаємовідносинах здобувачів освіти та забезпечувати їм безпечне освітнє середовище.

У рамках проведення Всеукраїнської акції “16 днів проти насильства” для здобувачів освіти було проведено інтерактивну лекцію. Студенти мали змогу ознайомитися із поняттям домашнього насильства, булінгу, дискримінації та сексуальних домагань, а також основними шляхами їх попередження та подолання.

До Міжнародного дня людей із обмеженими можливостями в училищі було проведено інтерактивну лекцію “Дивись на нас як на рівних”. Було піднято проблеми їхнього життя у нашому суспільстві, а також висвітлено основні досягнення українських параолімпійців. Студенти активно взяли участь у обговоренні даної проблематики та поділилися інформацією з цієї теми. Загалом лекція викликала позитивний відгук, оскільки багато людей сьогодні мають обмежені можливості, а тому потребують допомоги суспільства. 

Зі здобувачами освіти другого та третього курсів психологічна служба щорічно проводить інформаційні бесіди з елементами тренінгу, які спрямовані на самовизначеність, пізнання себе і отримання навиків соціалізованісті в оточуючому світі. Практичний психолог надає допомогу учням третього курсу в виборі цілей та кроків їх реалізації, а також побудові їх планів на перспективне майбутнє.

Слід зауважити що за останні роки, сучасними та актуальними вважаються теми:

–      «Тайм – менеджмент. Я керую своїм часом»;

–      «Пірсінг та татуювання»;

–      «Скажемо: СТОП! Наркоманії, тютюнопалінню та алкоголізму»;

–      «Небезка в соціальних мережах»;

–      «Торгівля людьми. Як себе захистити»;

–      «Толерантність і я»;

–      «Спілкуємось без конфліктів»;

–      «Стрес та етапи виходу»;

Психологічна служба училища постійно пропагандує здоровий спосіб життя, проводить виховні бесіди на теми:

–      «Профілактика вживання молоддю психоактивних речовин»,

–      «Життєві кризи: профілактика та нові можливості»,

–      «Я обираю життя»,

–      «ВІЛ, СНІД, наркоманія, алкоголізм як ворог кожної особистості»  

ЯК ПОБОРОТИ ТРИВОЖНІСТЬ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Дихайте

–      зробіть декілька глибоких вдихів;

–      спробуйте дихати “на чотири” в розміреному темпі: 1-2-3-4 — вдих; 1-2-3-4 — видих. Або на 1-2-3-4 — вдих, на 1-2-3-4 — затримайте дихання, на 1-2-3-4 — видих і на 1-2-3-4 — затримайте дихання. Таких циклів має бути вісім.

–      одночасно з цими вправами пийте воду маленькими ковточками. Випийте до 300 мл води.

Не сидіть

–      відтисніться від стіни або підлоги;

–      ходіть кімнатою, рухайтеся;

–      робіть фізичні вправи.

Змістіть увагу

–      назвіть чотири властивості будь-якого предмета;

–      скажіть прості фрази — “мене звати…”, “мені стільки-то років”, “я перебуваю в кімнаті”, “стіни такого кольору”, “сьогодні… число”, “ось шафа, вона біла…”, “оце диван — він м’який”;

–      називайте будь-що, що бачите перед собою, аби повернутися в ситуацію “тут і тепер”.

Проведіть тактильні вправи

–      спробуйте масажувати пальці: натискати на нігтьову пластину кожного пальця, ніби розгладжуєте її. Коли сильніше натиснете, відчуєте неприємні відчуття і тоді повернетеся до реальності;

–      обійміть самі себе руками та спробуйте зробити масаж (правою рукою масажуйте ліве передпліччя до шиї й назад, теж саме — з лівою рукою);

–      масажуйте ноги, щоб відчувати: “я тут є, тут є моє тіло, я його торкаюся”;

–      покладіть руку собі на живіт (біля сонячного сплетіння), іншу — на груди й спробуйте відчути, як рухається ваш живіт, коли ви дихаєте;

–      складіть руки навхрест (праву руку — на ліве плече, ліву — на праве) і постукуйте себе по плечах. Дайте собі зрозуміти, що ви є, що ви живі, що ви — тут.

Що робити, коли панікує хтось інший

–     найперше треба уникати фраз на зразок “заспокойся”, “візьми себе в руки”, “ти мене чуєш?”. Це не працює;

–     якщо це — близька вам людина, підійдіть і притуліть її до себе;

–     якщо людина незнайома, то не варто цього робити. Але треба підійти, щоб людина подивилася вам у вічі, і сказати, хто ви, що ви допомагаєте, що ви знаєте, що треба робити. Запропонуйте вправи, описані вище;

–     але спочатку дайте склянку води, з’ясуйте, яка у людини зараз є потреба. Може їй потрібно лягти, можливо, щось інакше.

–     беріть людину за руку, ходіть разом;

–     якщо це — дитина, то найкраще — гратися з нею. До прикладу, разом задувати свічечку (видих), а потім нюхати квіточку (вдих). Так у дитини нормалізується дихання, і це допоможе трохи заспокоїтися;

–     у жодному разі не кричіть.

–   З іншого боку, інколи різкіший тон може також стабілізувати психічний стан людини. Достатньо наказово сказати (але не кричати): “Роби це, тому що я знаю, що я кажу”, “Я знаю, що тобі (або нам) це допоможе”. Коли ви себе “приєднуєте” до людини, показуєте, що ви разом – це те, що може зламати бар’єр;

–     найважливіше – озвучуйте ті почуття, які ви зараз маєте. Кажіть: “Я дуже боюся”, “Я тривожуся”, “Мені страшно”. Коли ви це озвучуєте і дозволяєте озвучувати іншим, рівень цього почуття знижується.

                                                                      ПОРАДИ З САМОВИХОВАННЯ

1.       Коли берешся за будь-яку справу, подумай: який результат повинен отримати.
2.       Берись за справу сміливо і не відступай, поки її не виконаєш. Якщо в кінці тижня або цього дня залишаються не виконаними один чи два запланованих тобою пункти, перепиши їх у план на наступний тиждень (наступний день).
3.    Візьми собі за правило обов’язково аналізувати, чому саме ти не виконав той чи інший пункт. Намагайся сам усувати причини невиконання. Спочатку це вважатиметься важким, але з часом ти зрозумієш, що головне – це правильно оцінювати свої сили і не гаяти марно часу.
4.    Ніколи не практикуй перенесення виконання справи на наступний день. Приступай до виконання запланованого одразу ж без зволікань.
5.       Не роби жодних попускань, навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо –”ні”.
6.       Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним, але став перед собою завдання реальні, ні в якому разі “не заривайся”, бо не спрацює внутрішній наказ ”Так треба”, “Я мушу”.
7.      Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час?
8.         Твій організм здатний до тривалих навантажень, але, щоб уникнути стомлення, переборюй втому, змінюй види діяльності протягом дня.
9.         Приймаючи на себе будь-яке завдання, навчися слухати уважно вказівки дорослих. Користуйся нотатками, щоб нічого не пропустити повз увагу і зберегти час.

УМІЙ ВОЛОДІТИ СОБОЮ!

1.    Пам’ятай: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм – постійна зайнятість.

2.    Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

3.    Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.

4.    Пам’ятай: кожна людина – така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

5.    Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування.

6.    Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм – джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам’ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.

7.    Будь-яка справа починається з першого кроку!

8.    Пам’ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.

9.    Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях своєї життєдіяльності.

10. Будь толерантною особистістю.

СІМ ПОРАД ЗДОБУВАЧУ ОСВІТИ

Порада перша і найтяжча. Ніколи не намагайтеся отримати все і відразу. Пам’ятайте, що успіх – це насамперед праця. Не вірте красивим фільмам, де, щоб досягти успіху, досить бути вродливим чи багатим.

Порада друга – про любов. Обов’язково зміни своє відношення до людей, які тебе оточують. Хочеш, щоб тебе любили люди
– полюби їх сам. Подумай, чи подобаються особисто тобі егоїстичні, нетерпимі до чужих думок люди? То чому, якщо ти саме такий, повинні любити тебе?

Порада третя – особлива. Потрібно на деякий час забути, що ти особливий, не такий, як всі. Запам’ятай, що про це знає лише твоя мама і ти сам.

Порада четверта – про найдорожче. Полюби себе насамперед сам. Це не значить, що ти повинен любуватися собою в дзеркало. Просто стався з повагою до свого тіла, не отруюй його алкоголем та іншими отрутами.

Порада п’ята – пріоритетна. Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках. Вибери кілька важливих для тебе справ і наполегливо вдосконалюйся саме в них. Хоча спробувати себе в нових справах ніколи не завадить. Хтозна, можливо, саме там чекає на тебе успіх, сидить собі і жде, коли ж ти його віднайдеш.

Порада шоста – навчайся! Навчайся все своє життя. Ніхто не заперечує, що ти і так багато знаєш та умієш. Добре, що ти знаєш, скільки часу тривала столітня війна (100?!), чудово, якщо ти можеш відрізнити комп’ютерний вірус від вірусу грипу, вітаю, якщо зумієш своїми руками забити звичайний цвях в цегляну стіну.

Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!) Отже, ти хочеш досягти успіху? То чого ж тоді чекаєш і витрачаєш свій
дорогоцінний час на читання цих порад? Давай, не сиди, пора уже щось зробити
своїми руками.

Педагогічна діяльність є складною і виснажливою, оскільки навантаження на викладачів та майстрів виробничого навчання не
вичерпується їхнім робочим часом. Крім того, постійне перебування серед людей може призвести до «професійного вигорання» педагога.

Актуальною є проблема збереження психічного здоров’я викладачів та співробітників училища. З цією метою практичним психологом проводяться тренінгові заняття:

·               «Як уникнути професійного вигорання»;

·                «Психологічна підтримка у воєнний стан»;

·                «Як подолати негативний емоційний стан»;

·                «Довіра в колективі»; 

·                «Soft skills – навички успіху»;

·                «Дискримінаця. Сексуальні домагання. Сексуальне насильство».

Обов’язковим є надання індивідуальних та групових консультацій педагогам та співробітникам училища, надання допомоги у професійному та особистісному зростанні; здійснення психологічної профілактики у сфері педагогічної діяльності; проведення психодіагностичного дослідження клімату у колективі та стилю керівництва; допомога у вирішенні конфліктів у педагогічному колективі. 

Все це сприяє встановленню позитивного психологічного клімату в колективі училища. Таким чином, зберігається психофізичне здоров’я всіх учасників освітнього процесу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ, ЯК УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

1.   Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку.

2.   Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3.   Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані чи за комп’ютером.

4.   У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5.   Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6.   Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7.   Категоричним правилом має стати відмова від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8.   Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ, ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ГРУПИ РИЗИКУ

1.   Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, не відторгнута і займає важливе місце в колективі. Однак не можна примушувати її жити в «кучі» і обов’язково бути на очах. Кожен має потребу в тому, щоб побути наодинці з самим собою, тим більше дитина.

2.   Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, який потребує взаємодію з людьми.

3.   Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Допоможіть їй розпізнати та виразити приховані почуття, використавши для цього такі надійні канали, як малювання, роботу по дереву, ліплення, шиття ляльок, читання вголос розповідей, музику. Частіше запитуйте, що вона відчула в тій чи іншій ситуації.

4.   Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив. Розробіть план дій для дитини його бажаним партнером.

5.   Записуйте на аркуші паперу або реєструйте подумки, скільки разів на день ви звертались до дитини і скільки разів ви висловили позитивні репліки і коментарі в її адресу. Перевіряйте цей «список» в кінці дня. Це буде нагадувати вам про ваше добре починання і про успіхи вашої дитини.

         Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. 

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості

Якщо:

– дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

– дитину висміюють, вона стає замкнутою;

– дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

– дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

– дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

– дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

– дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

– дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

– дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

– дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

КІЛЬКА КОРОТКИХ ПРАВИЛ ДЛЯ БАТЬКІВ

1.   Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2.   Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

3.   Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

4.   Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5.   Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.

6.   Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

7.   Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

8.   Оцінюйте тільки вчинки, а не саму дитину.

9.   Не домагайтеся успіху силою, бо примус – найгірший варіант морального виховання.

10. Визнайте право дитини на помилку.

11. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.

12. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

13. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати .

                                     ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ ІЗ СОРОМ’ЯЗЛИВИМИ ДІТЬМИ

• розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей;
• не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій;
• постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах;
• залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте
  ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з
  «чужим» дорослим.

                                 ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ ІЗ ЗАМКНУТИМИ ДІТЬМИ

• розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми;
• підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною;
• прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

ПРИНЦИПИ СПІЛКУВАННЯ З АГРЕСИВНИМИ ДІТЬМИ

• пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності; тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена;
• дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти; дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася;
• показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки; не допускайте при ній вибухів гніву;
• важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її; не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти; нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

ПОРАДИ БАТЬКАМ КОНФЛІКТНИХ ДІТЕЙ

• стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими, звертайте увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс:
• не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою; намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення;
• після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту, спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації;
• не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки, вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

ЯК НАВЧИТИ ДІТЕЙ БЕЗПЕЦІ У ВІРТУАЛЬНОМУ СВІТІ

Коротка пам’ятка для батьків

• Підвищуйте власну комп’ютерну та інтернет-обізнаність.
• Станьте для своєї дитини другом і порадником, опановуйте інтернет разом.
• Оберіть найбільш прийнятний спосіб технічного захисту: від регулярно поновлюваного антивірусу до спеціального програмного забезпечення, що забезпечує батьківський контроль на комп’ютері та мобільному телефоні дитини.
• Створіть територію безпечного інтернету.
  Запропонуйте дітям пізнавальні, цікаві та захоплюючі інтернет-ресурси.

Сімейна онлайн–безпека – відповідальність кожного

Навчіть дитину правилам безпечної роботи у Мережі:

1.   Роз’ясніть дитині важливість захисту своєї та чужої конфіденційної інформації:

• не можна викладати в інтернеті інформацію про сім’ю та її фінансові справи, адреси проживання та навчання, номери телефонів, кредитної картки та банківські дані;
• нікому, крім батьків, не можна називати власні паролі до інтернет–сервісів (навіть найкращім друзям).

2.   Навчіть дітей поводитися в інтернеті так само, як у реальному житті. У Всесвітній мережі дитина має поводитися ввічливо, не
робити нічого, що може образити інших людей або суперечить закону. Поясніть дітям, що в інтернеті також слід із повагою ставитися до людей та їх авторських прав. Незаконне копіювання та розповсюдження матеріалів, що є чиєюсь власністю, вважається крадіжкою.

3.   Навчіть дитину не надто довіряти незнайомим людям у Мережі, бо віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншого. Дитина повинна знати, що не можна призначати зустріч з віртуальними знайомими без дозволу батьків.

4.   Допомагайте дітям розібратися, скільки насправді коштують спеціальні інтернет сервіси: наприклад, якою є повна вартість SMS в онлайн-грі. Завжди потрібно з’ясовувати, скільки коштують спеціальні інтернет сервіси: наприклад, якою є повна вартість SMS в онлайн-грі. Якщо така інформація не очевидна для дитини, вона має звертатися за порадою до вас.
Віртуальний світ іноді коштує реальних грошей.

5.    Повідомте дитині, що вона може звернутися до вас у будь-якій ситуації. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти , на сайті, форумі, чаті) щось для неї не зрозуміло, хвилює або загрожує, дитина завжди має звертатися по допомогу до вас. Інформація та послуги в інтернеті не завжди безпечні, тому перш ніж завантажувати, копіювати чи встановлювати будь-що з інтернету, дитина має отримати ваш дозвіл. Навчіть перевіряти інформацію з Мережі за допомогою додаткових запитів і звернень до перевірених джерел.